Четвер, 14.12.2017, 23:50
Вітаю Вас Гість

WEB-КАФЕДРА ПРАВА

СЕРГІЯ ОВЕРЧУКА

ЮРИДИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ. НОВИНИ ПРАВА, НАУКИ ТА ОСВІТИ

Головна » Юридичні новини » НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ

Наукові мандри на конференції: куди їхати та як економити

Наукові мандри на конференції: куди їхати та як економити


Школи, конференції та інші зібрання у науковому світі: навіщо, як брати участь та де шукати фінансування


Перенасичений вступ

Людина — істота суспільна. Та і наука як така є явищем суспільним. Що це означає? А те, що коли нема спілкування і науці, і науковцям погано!

Не треба далеко ходити за прикладами, щоб у цьому пересвідчитись. Запитайте будь-якого аспіранта близького до захисту дисертації, і він (чи вона) вам розкаже: як легко закинути роботу, якщо нема з ким її обговорити; як раптом приходить натхнення від спілкування чи то про свою задачу, чи то про чужу, а чи взагалі від класної доповіді на конференції — такої, що аж заздрісно стає і хочеться зробити колись свою таку ж. Я вже не кажу про конкретні ідеї, які можуть накидати інші люди, а також про ті, що приходять нізвідки після гарного спілкування.


Не можу казати за всю науку, але в теоретичній фізиці[1] ситуація саме така, як я описав вище, і навряд знайдеться фізик, якому спілкування не допомагає у роботі.


Де ж його взяти, те наукове спілкування? Є кілька рівнів, або радше — кіл спілкування:


Безпосереднє оточення. Науковий керівник, науковці з його групи, інші студенти, що працюють з цією групою. Це найближче і найважливіше коло спілкування. Незліченні приклади, коли просування роботи визначається саме наявністю цього кола. На жаль, у нас в Україні (з мого досвіду, який може бути обмеженим) спілкування у безпосередньому науковому оточенні дуже слабке. Якщо є гарне і продуктивне спілкування з науковим керівником, це вже добре. Але надзвичайно рідко зустрічаються групи, які займаються близькими задачами і у яких можна поговорити про більшу задачу, поглянути на свою задачу з іншого боку, поділитись ідеями чи проблемами, що зустрілись. Хоча декілька прикладів таких груп я знаю.


Якщо таке спілкування у вас є — вітаю! Якщо ні, його можна створити. Спілкуватись з одногрупниками, з іншими людьми з кафедри/відділу тощо. Можливо, спочатку у форматі середнього кола (див. нижче). Гарна атмосфера не виникне миттєво, але гра варта свічок.


Середнє коло. Це спілкування з людьми з вашої кафедри/відділу, факультету/інституту. Сюди ж можна віднести семінари заїжджих науковців. Таке спілкування дає можливість розширити свій науковий світогляд, дізнатися про нові дослідження у своїй галузі тощо. У якій формі може бути таке спілкування? Наприклад, у формі регулярних семінарів. Раз на тиждень або місяць хтось «свій» чи заїжджий може розповідати якийсь сюжет зі своїх досліджень. Або у формі журнального клубу — те саме, що й регулярні семінари, але доповідач розказує про дослідження із якоїсь статті/серії статей.


Організувати такі регулярні зустрічі так, щоб вони були справді регулярними, справді цікавими (а не стомлюючою рутиною) — це велике мистецтво.


Не варто скидати з рахунків також популярні та напівпопулярні лекції у вашому місті, демонстрації — події, розраховані на широку публіку. (Так-так, я натякаю на «Наукові пікніки», «Дні науки», зустрічі Kyiv Scientific, дні відкритих дверей в обсерваторіях тощо). Повноцінно зрозуміти чужу галузь навряд вийде, але світогляд розширити — легко.


Велике коло. Це різноманітні наукові зібрання, що виходять за межі одного факультету/інституту/університету: конференції, школи, воркшопи, форуми, конгреси. Тут можна познайомитись з людьми з інших міст і країн, які працюють у вашій галузі, зарядитись неочікуваними ідеями та отримати нові знання. Ну, і побачити нові місця, міста, країни, університети чи дослідницькі центри.


Але що очікувати від таких подій і як туди потрапити (особливо, враховуючи обмежені фінансові можливості українських студентів, аспірантів, молодих і не тільки вчених)? Саме про це ми і поговоримо.

 

Фазова діаграма наукових зібрань

Наукові зібрання бувають декількох типів. Вони спрямовані на різні речі і важливо розуміти, що очікувати від чого.


Перший тип зібрання називається «школа». Збираються лектори, які є спеціалістами в одній чи декількох близьких галузях і проводять лекції для менш досвідчених науковців. Лекції можуть бути про речі базові (основи якогось формалізму, наприклад) або близькі до фронту науки (лектор розповідає про останні результати у своїй галузі, але простіше і детальніше, ніж це написано в наукових статтях, які розраховані на спеціаліста).


Школи бувають вузько-тематичні, бувають спрямовані на вивчення певного програмного продукту/мови програмування, бувають досить широкі (широкий огляд фізики конденсованих середовищ, наприклад).


Школи бувають одноразові та регулярні. Бувають також місця, де регулярно проводяться школи, не об’єднані спільною тематикою.


Школи бувають короткі (від одного-двох днів до тижня-двох) та довгі (два тижні – місяць). Останні, як правило, проводяться влітку і називаються відповідно літні школи (summer schools).


Пара прикладів відомих шкіл:


Physics by the Lake — щорічна школа, націлена на британських студентів та аспірантів та присвячена фізиці конденсованої речовини.


Mathematica Summer School on Theoretical Physics — школа присвячена щороку певній темі теоретичної фізики і одночасно націлена на вивчення застосування програми Wolfram Mathematica в процесі досліджень.


Les Houches Physics School — це якраз приклад місця, де цілий рік проводяться найрізноманітніші школи. Особливу увагу варто звернути на літні школи.

 Не варто думати, що всі визначні школи відбуваються за кордоном. 


Summer School "Achievements and Applications of Contemporary Informatics, Mathematics and Physics" — відбувається в Києві щороку.

 Також бувають нерегулярні школи, як-от 


Anomalous transport, superconductivity and magnetism in nanosystems — що пройшла в київському Інституті теоретичної фізики (ІТФ) минулого червня.


Бувають також гарні школи, що не анонсуються широко. Наприклад, у згаданому київському ІТФ часто проводяться школи чи цикли лекцій.[2] Ведуть їх спеціалісти з ІТФ чи з інших місць (зокрема закордонні науковці, що з тих чи інших причин відвідують Київ).[3]


Другий тип зібрань — конференція. Якщо основна мета школи, щоб більш досвідчені навчили менш досвідчених, то мета конференції — познайомити людей з чужими науковими результатами.


Конференцій проводиться незліченна кількість. Вони бувають більш-менш вузької тематики або дуже широкі. Якщо на вузьких ви більш-менш розумітимете суттєву частину будь-якої доповіді, оскільки вона не дуже далека від того, чим ви займаєтесь, то на широких з деяких доповідей головне, що можна винести — «і таке теж роблять».


На більшості конференцій доповіді мають протяжність 10-15 хвилин. За цей час складно зробити гарне введення у тему та ще й розповісти про своє дослідження. Для доповідача це означає специфічну побудову доповіді. Для слухача ж надзвичайно важливим є вміння зрозуміти, що саме треба слухати і яким чином. З цієї причини я завжди втомлююсь на конференціях: треба постійно визначатись, які доповіді слухати, і наскільки глибоко намагатись зрозуміти.


Загалом же, конференції — це чудовий спосіб дізнатись про дослідження у вашій галузі і підвищити загальну наукову ерудицію.


Не буду наводити багато прикладів конференцій, скажу лише, що гарних конференцій вистачає як в Україні (наприклад, International Young Scientists Forum on Applied Physics, Всеукраїнська школа-семінар та Конкурс молодих вчених), так і за кордоном.


Третій основний тип — воркшоп (workshop). Це щось середнє між конференцією та школою. З одного боку, розповідають тут про останні досягнення, з іншого — доповідачі, як правило, мають годину часу на доповідь, що дозволяє зробити її більш детальною та зрозумілою. Крім того, через вузьку тематику, доповіді часто перекликаються і чіпляються одна за одну.


Можна виділити ще декілька типів наукових зібрань, як-от воркшоп з великою кількістю часу на розмови та співпрацю, але тут ми їх не обговорюватимемо.

 

Закон збереження енергії, або де взяти фінансування


Припустимо, що школу/конференцію/воркшоп обрано. І все б добре, але подорож коштує грошей, та й участь у школі часто не безкоштовна. А якщо школа не в Україні, то кошти за українськими мірками немаленькі. Де взяти ці кошти?


Для відповіді на це питання варто розуміти, як працює західна наукова система. У західній фізиці є два основних джерела фінансування: інституція базування науковця (університет, дослідницький інститут тощо) та гранти. Причому суттєвим (хоча далеко не єдиним) джерелом поповнення коштів дослідницької інституції знов-таки є гранти науковців, що там працюють. Тому організатори шкіл та конференцій очікують, що більшість людей приїде за кошти, передбачені саме на такі подорожі грантом чи інституцією базування.


Про останній варіант в теперішній Україні говорити, на жаль, не доводиться. Гранти… На жаль, я знаю мало людей в Україні, які мають міжнародні гранти. Хоча зі вступом України в програму Горизонт 2020 ситуація може покращитись.[4]


Тим не менше, і в Європі далеко не завжди науковець має грант із достатньою кількістю коштів на подорожі. Тому нерідко організатори шкіл передбачають стипендії для того, щоб допомогти студентам (молодим дослідникам, науковцям з країн, що розвиваються…) приїхати. Це одне потенційне джерело фінансування.


Інше можливе джерело — це професійні організації, які також мають спеціальні стипендії для подорожей на наукові зібрання.


Перед тим, як ми поговоримо про ці джерела детальніше, я хочу звернути увагу на одну особливість, яка дозволяє витратити менше коштів. Багато шкіл і конференцій мають два терміни реєстрації: ранній і пізній; ті, хто зареєструвався рано, платять менший організаційний внесок.


Стипендії шкіл та конференцій


Отже, ви хочете поїхати на якусь певну конференцію/школу. Уважно продивіться сайт цієї школи. Якщо організатори передбачили стипендії для допомоги певним групам відвідувачів, про це, скоріш за все, буде написано (як, наприклад, тут). Якщо ви такої інформації не бачите, не соромтесь написати організаторам електронного листа. В гіршому випадку ви просто отримаєте негативну відповідь.


Припустимо, стипендії є і ви потрапляєте в одну з цільових груп. Тоді треба подавати заявку на стипендію. Як правило, організатори попросять включити у заявку лист, що пояснює, чому ви хочете відвідати школу, один чи декілька рекомендаційних листів від науковців, які вас знають, і пояснення, чому ваша інституція не може покрити ваші витрати сама.


Останній пункт виглядає лячно, але насправді може бути досить простим. Ось приклад листа, написаного мною у 2010 році:


Dear organizers,

 I would like to ask for financial support to cover my expenses (local and travel) for the Les Houches school.

 At the moment, I am a bachelor student at Taras Shevchenko National University of Kyiv and I do not have

 any travel funds which I could use to cover these expenses.


 With the best regards,

 K. Snizhko 

Просто і по суті.


Набагато більш важливими є перші два. Будь-яка школа здатна вмістити лише певну кількість людей. Велика частина цих місць буде зайнята людьми, пов’язаними з організаторами, оскільки школа організовується на їхні грантові гроші — перш за все для того, щоб навчити їхніх студентів та постдоків.[5] Решту місць вони хочуть заповнити так, щоб користі від цього було якнайбільше. А це означає, що вам доведеться переконати організаторів, що це місце треба віддати саме вам, а не комусь іншому.


Відповідно, у листі від себе (якщо такий просять) треба пояснити (але коротко — ніхто не буде читати трактат на 5 сторінок), чим ви займаєтесь, що досліджуєте і яку користь очікуєте отримати від школи. Типові аргументи, які можна використати: близькість теми школи до ваших досліджень (якщо у вас є наукова публікація хоча б на arxiv.org, щоб це підтвердити — чудово!), можливість показати свої дослідження та дізнатись про чужі (це для конференцій), можливість зав’язати зв’язки з колегами і почати співпрацю тощо. Ні в якому разі не обманюйте організаторів у листі, а чесно подумайте: яку користь ви хочете отримати від відвідування, і напишіть про це.


Так само (а може й більш) важливими є рекомендаційні листи. Рекомендаційні листи так само мають пояснювати, хто ви, чим займаєтесь і чому ця школа/конференція вам потрібна. Одна тонка деталь. Важливо не тільки, що написано в листі, але і хто його написав. З одного боку, листи мають надходити від людей, які вас добре знають (науковий керівник, викладач якогось курсу). З іншого, дуже бажано, щоб людина була відома організаторам як спеціаліст у певній області, близькій до теми школи. Причина цього проста. Як я написав раніше, організаторам потрібно вирішити, кому віддати місце на школі і певну кількість фінансів, так, щоб це принесло найбільшу користь [скажемо пафосно] людству. Відповідно, вони радше нададуть перевагу людині, рекомендованій кимось, відомим, кого вони знають, чи про кого, принаймні, чули, аніж рекомендованій невідомо-ким. Таким чином, варто обрати на роль рекомендувача когось із викладачів, хто має публікації у західних журналах, або, наприклад, когось із випускників вашої кафедри, хто зараз працює науковцем за кордоном і хто вас знає. Найкраще, звичайно, якщо ваш рекомендувач особисто знайомий із кимось з організаторів школи. Але якщо у вас нема такого везіння, це ще не вирок.


Більше інформації про те, як писати мотиваційні та рекомендаційні листи, можна знайти в інтернеті.


ВАЖЛИВО! Ані мої поради, ані інші інструкції в інтернеті не замінюють вимог, які написані на сайті школи/конференції і мають безумовний пріоритет.


Наостанок відмічу, що стипендії бувають різні: деякі покривають участь в школі, але не подорож, деякі — навпаки. Деякі відшкодовують вам не повну вартість, а половину, або мають певну стелю (відшкодовують вартість подорожі до певної суми). І навіть якщо вам відшкодовують транспортні витрати, будьте готові, що вам доведеться спочатку придбати квиток за свої кошти, а лише по приїзду ви отримаєте компенсацію (і, можливо, не в перший день). Коротше кажучи, будьте готові, що витрачати свої кошти також доведеться. Але це може більш ніж окупитися новою інформацією, новими враженнями і новими знайомствами.


Стипендії професійних організацій


Окрім стипендій власне шкіл є інші джерела фінансування. Вони можуть стати в нагоді, якщо стипендії школи у вас нема або вона не покриває всі витрати. Таким джерелом у західних інституціях є спеціальні гранти на подорожі. Такі гранти є в тамтешніх університетах (але отримати їх можна лише будучи працівником/студентом того університету), а також у професійних організацій.


Що таке професійна організація у випадку науки? Це організація, яка не займається безпосередньо дослідницькою діяльністю, а об’єднує науковців певної галузі. Наприклад, Українське фізичне товариство, Європейське фізичне товариство (EPS), Британський інститут фізики (IOP), Американське фізичне товариство (APS), Оптичне товариство Америки (OSA), Інститут інженерів з електротехніки та електроніки (IEEE). Такі організації видають наукові та/або науково-популярні журнали, організовують конференції, школи, лекційні курси, займаються популяризацією науки тощо. І серед усього іншого надають різноманітну підтримку науковцям. Зокрема, у формі грантів на подорожі.


Так, наприклад, будь-який аспірант-член Британського інституту фізики може за час своєї аспірантури отримати до 300 фунтів на відвідування міжнародних наукових зібрань. Ви можете запитати, який це має стосунок до нас, адже це Британський інститут фізики? Фокус в тому, що не треба бути британцем або навчатись в британському університеті, щоб стати членом IOP.[6] Так, це не безкоштовно. Але якщо порівняти членський внесок у 21 фунт на рік із розміром гранту, то ви залишитесь в плюсі, навіть заплативши за членство за усі 3-4 роки аспірантури. Крім того, членство можна в будь-який момент призупинити.


Аналогічні пропозиції є і в інших професійних організаціях, включаючи EPS, APS, OSA, IEEE. Вони відрізняються вимогами до членства (OSA, наприклад, не вимагає), вартістю членства, вибором дозволених для подорожі шкіл/конференцій тощо. До речі, в IEEE є українська секція.


Коротше кажучи, хто шукає — той знайде те, що йому підходить. Можливо вам не підійде жодна організація з наведеного вище (ви взагалі не фізик), — пошукайте подібну організацію для своєї галузі.


Знов-таки наголошу, що повністю уникнути власних витрат навряд вийде, але суттєво зменшити їх — можна.

 

Про системи із сильною взаємодією (змість завершення)


Цей текст був переважно присвячений пошуку фінансування для того, щоб відвідати наукове зібрання, близьке вашому серцю та/або розуму. Але не менш важливе питання: як дізнаватись про школи/конференції і як зрозуміти, які з них варто відвідувати?


Якщо ви читаєте цю статтю, то, імовірно, знаєте про можливість підписатись на розсилку про конференції на сайті Scientific Community. Є й інші сайти, що збирають інформацію про конференції. Перший же пошук у Ґуґлі видав мені http://www.conference-service.com/. Крім того, можна шукати щось конкретне у тому ж таки Ґуґлі. Наприклад, ось результати запиту «summer school physics 2016». До речі, шукати літні школи зараз саме час починати. Вони оголошуються, як правило, десь з кінця січня до початку березня.


Не відкидаючи усіх переваг технічного світу, я все ж дотримуюсь думки, що найкраще джерело інформації про школи та конференції — це люди навколо. Якщо хтось організовує якусь подію, колись брав участь у аналогічній події, знає її організаторів — і каже про це вам, ви не лише дізнались про майбутнє зібрання. Ви також можете розпитати про подію детально, зрозуміти, чи це вас цікавить, дізнатись, як туди потрапити, отримати рекомендацію, яка щось важитиме для організаторів…


Якщо ж ви самі знайшли якусь школу чи конференцію, теж порадьтесь з людьми навколо: з науковим керівником, з колегами, з викладачами, думці яких довіряєте. Чи варто туди їхати? (Бо бувають конференції, на які їхати не варто: погано організовані, погана наукова програма… Причини можуть бути). Хтось там уже бував? Може хтось збирається туди цього разу? Що саме там буде цікавого? Що варто вивчити, щоб краще зрозуміти матеріал школи? Так ви не лише стаєте на крок ближче до потрапляння на гарне наукове зібрання, ви також робите маленький (але важливий!) внесок в наукове життя в себе вдома.


Так що, сильна взаємодія із оточуючими людьми має багато позитивних ефектів.

  

P.S. Приїхавши зі школи, не полінуйтесь, підготуйте і проведіть кілька лекцій про те, чого ви навчились на школі. Поділіться своїм знанням з іншими.

  

Кирило Сніжко


[1] Взагалі, вся ця стаття написана з позицій фізика-теоретика. Тобто мене. Але загальні принципи, описані тут, можуть бути корисними і в інших галузях природничих наук. Про гуманітарні не впевнений, але — хтозна.

 Стаття базується на моєму досвіді. Проте не з усіма школами, конференціями, професійними організаціями, які тут згадуються, я безпосередньо взаємодіяв.

[2] На жаль, сайт освітнього центру ІТФ останнім часом не оновлюється. Проте з нього можна побачити, якого типу події там відбувалися — і продовжують відбуватися. Про наступні події можна дізнаватись з електронної розсилки центру.

[3] Бувають також лекції, що проводяться студентами, що вивчили якусь цікаву теорію — для роботи чи просто так. По-перше, розповісти іншим — це гарний спосіб засвоїти вивчене. По-друге, це практика публічних доповідей. Нарешті, слухачі отримують нові знання. Утім, організація таких лекцій-семінарів — це геть окрема тема.

[4] [Режим пропаганди ввімкнено] Студенти, аспіранти і молоді дослідники, допомагайте своїм керівникам думати про і подавати заявки на гранти! [Режим пропаганди вимкнено]

[5] Аспірантів європейці теж називають студентами. Що логічно, адже аспіранти для них — це PhD students.

[6] [Режим пропаганди ввімкнено] До речі, аспіранти-члени IOP отримують поштою науково-популярний журнал Physics World, що дає можливість, з одного боку, почитати про цікаву фізику і не тільки, а з іншого — попрактикувати англійську на не суто наукових текстах, розширюючи таким чином свій словниковий запас.

 Крім того, для учнів шкіл (від 16 років) та студентів бакалаврату є можливість безкоштовного цифрового членства, що дає доступ до електронної версії Physics World. Порадьте своїм молодшим товаришам! [Режим пропаганди вимкнено]



Джерело: http://www.science-community.org/ru/node/163186
Категорія: НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ | Додав: egege (24.03.2016) | Автор: адвокат
Переглядів: 601 | Теги: наукові школи, наукові конференції, научные конференции | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ФОРМА ВХОДУ
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
ПОШУК
VIDEO-LEX
КАТЕГОРІЇ
ПРАВОВІ НОВИНИ [92]
Правові події, новини законодавства
ЮРИДИЧНЕ РІВНЕ [73]
Правове життя міста Рівне; його юристи, адвокати, судді, установи
НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ [40]
Наукові та освітні події, новели
ДУМКА ЕКСПЕРТА [80]
Експертний аналіз подій
КОНСУЛЬТАЦІЯ ЮРИСТА [45]
Юридичні консультації, поради адвоката
ЮРИСТИ ШУТКУЮТЬ :-) [13]
Юридичний гумор правників, анекдоти, байки, історії
РІВНЕНЩИНА
ДЕ ТИ?
ТЕГИ
kafedr.at.ua
Інформ строка
Copyright "Web-кафедра права" © 2017 При копіюванні гіперпосилання на сайт kafedr.at.ua ... | Безкоштовний хостинг uCoz