Понеділок, 25.09.2017, 09:00
Вітаю Вас Гість

WEB-КАФЕДРА ПРАВА

СЕРГІЯ ОВЕРЧУКА

ЮРИДИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ. НОВИНИ ПРАВА, НАУКИ ТА ОСВІТИ

Головна » Юридичні новини » НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ

Криза правопорядку та юридична освіта: щодо "натуралістичної" модернізації юридичної освіти в Україні
Криза правопорядку та юридична освіта: 
щодо "натуралістичної" модернізації юридичної освіти в Україні

Поширенню "правового свавілля" і "правових ілюзій", що руйнують правопорядок в Україні, сприяє позитивістський тип юридичної освіти, який панує у вітчизняній юридичній освіті з радянських часів до сьогодні.

Щодо "натуралістичної" модернізації юридичної освіти в Україні

Ознаки кризи правопорядку в Україні сьогодні очевидні. Існують різні думки з приводу того "хто винен?" у цьому і "що робити?", аби забезпечити правопорядок в Україні.

Для того, щоб відповісти на ці питання, варто згадати відомий афоризм філософа Гегеля, який формулюється так: "кожен народ має той уряд, якого він заслуговує". Перефразовуючи цей афоризм, можна сказати наступним чином: "кожен народ має той правопорядок, якого він заслуговує". Тепер залишається вияснити що, виходячи з цієї формули, треба робити громадянам України, аби заслужити кращий правопорядок, який є основою нормального життя людей у суспільстві, їхнього добробуту.

Правове безкультур'я юристів

На підставі своїх досліджень я дійшов висновку, що існує наступна закономірність: найкраще живуть ті народи, які мають найкращий соціальний, – в тому числі політичний, економічний, правовий, моральний, – порядок. А цей порядок, як основа людського добробуту, породжується соціальною культурою людей, що включає у себе зокрема їхню політичну, економічну, правову, моральну культуру. Якщо виходити з такого розуміння соціальної культури, то, можна сказати так: "Культура – мати порядку!".

Отже, криза правопорядку в Україні, згідно із зазначеною закономірністю, є наслідком кризи правової культури громадян. При цьому особлива роль у цій кризі належить громадянам-юристам, на яких, так би мовити, "за посадою" покладена місія шляхом застосування правових інструментів забезпечувати правопорядок в Україні. Але що ми бачимо сьогодні? Ми бачимо безліч фактів, які свідчать, що не лише пересічні громадяни, а й наші юристи значною мірою уражені правовим безкультур'ям! На перший погляд, це твердження може показатися суперечливим: хіба може освічений і досвідчений юрист страждати правовим безкультур'ям? Але саме у цьому парадоксі уся суть феномену, який я назвав би "правовим безкультур'ям юристів". Виявляється, правова культура у юриста формується під впливом не будь-якої юридичної освіти чи будь-якого юридичного досвіду, а саме залежно від характеру (типу) освіти чи досвіду, тобто лише завдяки певному типу юридичної освіти і досвіду. Що ж це за тип?

"Натуралістична юриспруденція"

На мою думку, слід розрізняти два типи студіювання юриспруденції, тобто юридичної освіти: це так званий "натуралістський" тип і так званий "позитивістький" тип. Натуралістський тип юридичної освіти заснований на доктрині, яка вирішальне значення при застосуванні закону надає "духу" закону, втіленому у його "букві". Причому під "духом" закону розуміються закони природного права, які законодавець має відкривати і втілювати у "букві" законодавчого акту, а юрист – знаходити у "букві" закону і керуватися ними у правозастосуванні. Позитивістський же тип юридичної освіти, навпаки, заснований на доктрині, яка вирішальне значення при застосуванні закону надає "букві", що втілює не "дух", тобто не закони природного права, існування яких заперечується, а лише волю законодавця, яка може набирати форму сваволі. Так само правозастосування, яке засновується на позитивістському типі юриспруденції, полягає у тому, щоб, зловживаючи "буквою" закону, не зв'язувати себе "духом" закону. І тоді з допомогою "букви" закону можна юридично обгрунтувати будь-що, наприклад, що чорне є білим.

Саме цей феномен, який я називаю "легалізацією свавілля і ілюзій" сьогодні і має надзвичайне поширення в Україні, руйнуючи правопорядок. А сприяє поширенню "правового свавілля" і "правових ілюзій" якраз позитивістський тип юридичної освіти, який панує у вітчизняній юридичній освіті сьогодні. Тому я з 1993 року обгрунтовую необхідність розвитку в Україні так званої "натуралістичної" юриспуденції, тобто юридичної науки, яка б засновувалася на принципі соціального натуралізму.Така наука, на мою думку, мала б стати основою для розвитку юридичної освіти нового – не позитивістського, а натуралістського – типу.

Руйнування правопорядку

Викладання правознавства позитивістського типу у юридичних навчальних закладах спричиняє деформацію правової культури юристів, яка і проявляється у правовій практиці як зловживання законодавством. Ось, наприклад, факт, що свідчить про поширеність такого зловживання. За свідченням експертів зараз у нашій країні біля 70 відсотків економіки знаходиться у "тіні". І цей "тіньовий" сектор, звичайно ж, має юридичне забезпечення фахівцями-юристами. А як це можна робити інакше ніж шляхом зловживання "буквою" закону всупереч його "духові"? І навчилися юристи забезпечувати легалізацію "тіньової" економіки саме у юридичних навчальних закладах, у яких викладається правознавство позитивістського типу.

Наші студенти-юристи, нажаль, не уявляють, що крім позитивістської правової ідеології, заснованої на вивчені "букви" закону, існує ще натуралістська правова ідеологія, заснована на вивченні "духу" закону. А студенти-юристи країн Європи навчаються таким чином, щоб уміти віднаходити "дух" закону за його "буквою", – бо той, хто має культуру керуватися "духом" закону, не буде вважати, що зловживання "буквою" закону є нормальним явищем для будь-якого юриста. Це і зумовлює різницю у юридичній практиці в Україні і Європі. Наприклад, такий факт: у США 97 відсотків договорів виконуються сторонами добровільно і належним чином. А в Україні? Зовсім інша практика. Навіть рішення судів у більшості випадків не виконуються! І це руйнування правопорядку відбувається не без участі українських юристів.

Природа реальності

Правова культура країн Європи сформувалася під впливом натуралістської правової ідеології епохи Просвітництва, а громадяни України були позбавлені цієї правової ідеології. Вони виховувались, зокрема, на комуністичній ідеології правового волюнтаризму і утопізму, яка є сумісною лише з позитивістською юриспруденцією. Корінною вадою нашої юридичної освіти є те, що вона залишається у полоні позитивістської правової ідеології, яка і "відкриває двері" для різноманітних зловживань законом, що руйнують правопорядок в Україні.

Отже, сьогодні актуальною проблемою є так "переформатувати" юридичну освіту, щоб український студент-юрист засвоїв "золоте правило" юриспруденції: "буква" закону – це ще не саме право, а лише форма, що має містити у собі "дух", тобто ті закони природного права, які законодавець намагався відобразити з допомогою "букви". А тому маніпулювання "буквою" закону всупереч його "духу" є не нормальною правовою практикою, а зловживанням законом ("правовим свавіллям"), що руйнує правопорядок у суспільстві.

Для відповіді на це запитання я б звернувся до авторитету відомого французького вченого-соціолога Еміля Дюркгейма, який ще на початку ХХ століття писав: "...Найкращі уми визнають сьогодні необхідність для студента-правознавця не обмежуватись тлумаченням юридичних текстів. Якщо насправді він проводить весь свій час у коментуванні текстів, і тому стосовно кожного закону його єдина турбота – намагатися вгадати, яким міг бути намір законодавця, у нього з'являється звичка бачити у волі законодавця єдине джерело права. А це означає приймати букву за дух, видимість – за реальність. Право утворюється в глибинах суспільства, а законодавець лише освячує процес, який здійснюється без нього...". Тому студенту-правознавцю треба пізнати закони природного права, які і є "духом" будь-якого законодавства, аби у їхньому світлі навчитися правильно застосовувати чинне законодавство. "Тоді, – як зазначає Е.Дюркгейм, – він уже не буде бачити в юридичних формулах щось на кшталт таємничих висловів оракула, смисл яких він повинен відгадати; він зможе зрозуміти значення цих формул не за наміром людини чи асамблеї, а згідно з самою природою реальності". 

"Спільний знаменник"

Саме наведені думки Е.Дюркгейма і можуть бути покладені в основу концепції реформування ідеології юридичної освіти в Україні. Мотивацію до цього реформування створює саме життя, зокрема необхідність інтегрування України у "правове поле" Європи, яке засноване на ідеології природного права, сформульованій в епоху Просвітництва. Наприклад, вже сьогодні Україна, ратифікувавши у 1997 році Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини, знаходиться у сфері юрисдикції Європейського суду з прав людини, що застосовує у своїх рішеннях закони природного права, у світлі яких тлумачить положення зазначеної конвенції. Вже це породжує потребу в юристах "європейського типу", які б були підготовлені у дусі ідеології природного права. Ця потреба актуалізується також в зв'язку з процесом глобалізації юриспруденції. Юристи в усьому світі зможуть добре розуміти один одного лише тоді, коли "спільним знаменником" їхньої правової культури стане ідеологія природного права. Без цього, наприклад, навіть з приводу прав людини не буде взаєморозуміння між юристами – тобто у світі буде, образно кажучи, така собі юридична "вавілонська вежа", коли юристи не зможуть розуміти один одного.

Закон конкуренції

Юридична освіта України мусить відповідати на зазначені виклики шляхом реформування її ідеології з позитивістської на натуралістську. Рух у цьому напрямі, на мою думку, має відбуватися наступним чином. Під тиском конкуренції на ринку юридичної освіти в Україні мають з'явится юридичні навчальні заклади, які заради підвищення рівня своєї конкурентоздатності будуть запроваджувати прогресивну ідеологію юридичної освіти для підготовки юристів "європейського типу", а саме: відмовляючись від викладання позитивістського правознавства на користь натуралістського правознавства. Це означає, що не лише теорія права, а й усі без винятку навчальні дисципліни – і конституційне право, і цивільне, і кримінальне, і адміністративне тощо, – мають викладатися по-новому, у дусі ідеології природного права. Навчати студентів-правознавців слід тому, як за "буквою" будь-якого нормативно-правового акту виявляти "дух" цього акту. Тоді вони стануть прогресивними юристами "європейського типу", тобто юристами, що мають європейську правову культуру.

За законом конкуренції і інші вищі навчальні заклади змушені будуть реформувати ідеологію освіти, відповідаючи на виклики часу. Який вищий навчальний заклад краще з цим справиться, той і виявиться конкурентоздатнішим на ринку юридичної освіти в Україні. І це сприятиме підготовці юристів нового типу, здатних забезпечувати прогресивний правопорядок в Україні – основу добробута народу.

Отже, підсумовуючи, можна сказати так: коли в Україні почне розвиватися нова правова культура, заснована на натуралістській юриспруденції замість позитивістської, тоді ж почне формуватися в Україні прогресивний правопорядок європейського типу. Бо, існує наступна закономірність: яка правова культура людей – такий і правопорядок вони матимуть.

Олександр Костенко, професор, доктор юридичних наук


Джерело: http://narodna.pravda.com.ua/politics/49ba46655443c/
Категорія: НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ | Додав: egege (02.04.2016)
Переглядів: 244 | Теги: Юридична освіта, правопорядок, натуралістична соціальна культура | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ФОРМА ВХОДУ
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
ПОШУК
VIDEO-LEX
ПОГОДА
КАТЕГОРІЇ
ПРАВОВІ НОВИНИ [87]
Правові події, новини законодавства
ЮРИДИЧНЕ РІВНЕ [74]
Правове життя міста Рівне; його юристи, адвокати, судді, установи
НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ [37]
Наукові та освітні події, новели
ДУМКА ЕКСПЕРТА [78]
Експертний аналіз подій
КОНСУЛЬТАЦІЯ ЮРИСТА [45]
Юридичні консультації, поради адвоката
ЮРИСТИ ШУТКУЮТЬ :-) [12]
Юридичний гумор правників, анекдоти, байки, історії
РІВНЕНЩИНА
ДЕ ТИ?
ТЕГИ
kafedr.at.ua
Інформ строка
Copyright "Web-кафедра права" © 2017 При копіюванні гіперпосилання на сайт kafedr.at.ua ... | Безкоштовний хостинг uCoz