Четвер, 15.11.2018, 13:14
Вітаю Вас Гість

WEB-КАФЕДРА ПРАВА

СЕРГІЯ ОВЕРЧУКА

ЮРИДИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ. НОВИНИ ПРАВА, НАУКИ ТА ОСВІТИ

Головна » Юридичні новини » ПРАВОВІ НОВИНИ

Велика Палата ВС прийняла принципове рішення щодо місця проживання дітей: правозастосування Декларації прав дитини поховано
Велика Палата ВС прийняла принципове рішення щодо місця проживання дітей: 
правозастосування Декларації прав дитини поховано

17 жовтня 2018 року Верховний Суд прийняв історичну для вирішення спорів по місцю проживання дітей постанову у справі №402/428/16-ц якою не тільки поховав правозастосування Декларації прав дитини судам України, а й дійшов ще до ряду революційних висновків.

Тут є і про правову визначеність, і про думку дитини, і про відсутність перекладу Декларації українською мовою і про найкращі інтереси дитини. Значення цього історичного рішення важко переоцінити.


Розповімо трохи про те, як Україна йшла до цього рішення.

Десятиліттями в судовій практиці України при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини існував беззаперечний приорітет матері на дитину. Суди фактично самоусувались від належного вирішення подібних спорів, вважаючи їх найскладнішими у судовій практиці і ... і не довго думаючи завжди віддавали дітей матері. Ігноруючи положення Конституції України, цілої низки вимог національного законодавства, українські судді завжди керувались тільки одним Принципом 6 Декларації прав дитини.

Цей "Принцип 6" став вбивцею прав батьків. Не важливо було яку роль батько відіграє у житті дитини, не важливо було, що думає сама дитина, - Принцип 6 вбивав не тільки основоположний принцип змагальності сторін, а й вбивав долі десятків, якщо не сотень тисяч маленьких українців та україночок, які зобов'язані були жити з матерями через абсолютну неможливість батьків довести своє право на найкраще виховання дитини.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень тільки за останні 10 років міститься більше 50 000 рішень, де суди України беззаперечно застосовують Декларацію прав дитини і її зловісний Принцип 6.

Справжньою ганьбою судової системи України стали наступні рішення:

- ВССУ року віддав дитину матері, яка 7 разів стаціонарно лікувалась від алкогольної залежності, перебувала на обліку в наркологічному диспансері, але ... але Принцип 6 і дитину віддали матері.
- у липні 2017 року Апеляційний суд Луганської області визначив місце проживання маленької україночки Мирослави на окупованій території, керуючись тим самим Принципом 6 Декларації.
- у грудні 2016 року ВСУ у рішенні №6-2445-цс16 зробив правовий висновок про обов'язковість застосування Принципу 6.

У своїй комунікації з Україною Європейський суд з прав людини зазначав, що в Україні діє правовий висновок по справі №6-2445-цс16. Такі твердження ЕСПЛ зокрема зазначені і у справі голови ГО "Батько МАЄ ПРАВО" Олександра Швеця. 

У своєму рішені "М.С. проти України" ЕСПЛ глибоко розкритикував практику правозастосування судами України Принципу 6 Декларації.

І ось нарешті новий Верховний Суд виніс свій остаточний вирок цьому безправ'ю.

Як йшла Україна до цього історичного рішення?

У цьому процесі протидії суспільства фактично узаконеній дискримінації злилась до купи енергія тисяч людей: представників громадськості, правників, суддів та багатьох державних органів.

Чому для ГО "Батько МАЄ ПРАВО" 17 жовтня 2018 року є історичним днем?
Власне з протидії Принципу 6 Декларації і народилась наша організація "Батько МАЄ ПРАВО", яка стала потужним рухом за права дітей в Україні.

І ось ця історія...

У грудні 2014 року єдину доньку тоді ще звичайної людини, яка нічого не знала про дискримінацію і про право, майбутнього голови ГО "Батько МАЄ ПРАВО" Олександра Швеця викрала з дому її мати. Звали цю дівчинку Варя Швець.

Батько дитини звернувся до органу опіки та піклування на визначення місця проживання дитини з батьком. Рішення комісії з захисту праві дитини отримав, але орган опіки відмовився видавати розпорядчий документ. Далі був суд по оскарженню бездіяльності органу опіки. Визнання бездіяльності судом і врешті-решт отримане рішення органу опіки про визначення місця проживання дитини з батьком.

Тоді у вже 2015 році думалось, що на цьому справа вирішена, але мати дитини подала до суду і єдиною підставою для проживання дитини з матір'ю зазначила... Принцип 6 Декларації прав дитини.

Саме навесні 2015 року я вперше почув про Принцип 6 Декларації прав дитини.

На той час, вже вивчивши всі норми національного та міжнародного законодавства, я так і не зрозумів, яким чином ця сама Декларація вписується у піраміду верховенства права України.

У серпні 2015 року мій перший адвокат і мій правовий вчитель, адвокат Горяная Татьяна Адвокат (Tatiana Horianaia) зробила перші запити до Верховної Ради України, МЗС України, Мінсоцполітики, Міністерства юстиції України щодо правового статусу Декларації прав дитини. Пам'ятаю той серпневий день, коли вперше ніс ці запити до державних органів. Тоді ніхто в цій країні не знав і навіть не задумувався, власне як і я сам, до чого це все призведе.

Пам'ятаю як службовець з відділу реєстрації кореспонденції ВРУ телефонував до Комітету з питань сім'ї, молоді та спорту щодо надходження дивного запиту.

Врешті-решт було отримано схожі відповіді з обережними твердженнями щодо правового статусу Декларації, але які давали підстави стверджувати, що суди України не можуть застосовувати цей політичний акт.

Ці відповіді можна проглянути за посиланням 
Одну з таких відповідей навіть чомусь розмістили на сайті ВРУ у розділі Декларація

На той час на сайті ВРУ взагалі був відсутній будь-який переклад українською мовою Декларації, а джерелом з якого на українському сайті української Верховної Ради було взято текст Декларації, було - "Москва, Юридическая литература, 1990 год.". У мене і дотепер збереглись ці скріншоти з сайту ВРУ.


Отримані відповіді я поніс до суду і був впевнений, що суд точно відмовить у задоволенні позову позивачки, бо місце проживання дитини вже визначене з батьком і позивачка не заявляє вимоги про скасування рішення опіки і Декларація не є міжнародним договором і це суд точно врахує. Але дива не сталось у листопаді 2015 року Святошинський Районний суд міста Києва у справі № 759/6044/15-ц прийняв рішення, де визначив почергове проживання дитини з батьком та матір'ю. Це було перше рішення в Україні про почергове проживання дитини, яке було скасоване судами вищих інстанцій. Рішення, яке хоча і було не законним, але яке в наступному відіграло величезну роль у напрямку формування практики розгляду справ по визначенню місця проживання дітей з застосуванням принципу почегорвості проживання, нової практики. яка тільки тепер починає формуватись. Верховному Суду ще доведеться висловити свою позицію і у цьому питанні і я сподіваюсь, що Верховний підтримає цю практику, як один з інструментів вирішення подібних спорів.

Але на той час у рішенні суду не було навіть зазначено рішення органу опіки, яке не було скасоване і так у цій справі з'явились два рішення національних органів про визначення місця проживання дитини: одне з батьком (рішення органу опіки та піклування) інше - почергове проживання (рішення суду). Так було судами України порушено принцип правової визначеності, про який заговорив ВС у історичному рішенні, прийнятому 17 жовтня 2018 року.

Далі була апеляція, відповідей державних органів по Декларації стало більше, але суд їх не врахував і 13 січня 2016 року Апеляційний суд м.Києва у складі суддів: Болотова Є.В, Білич І.М., Поліщука Н.В. визначив місце проживання малолітньої Варі Швець з матір'ю. До речі без зазначення адреси проживання. В наступному позиції вищих судів також розділились у баченні і цієї проблеми. ВС ще доведеться визначатись і у цьому питанні: визначати з одним із батьків чи з одним із батьків за адресою.

Єдиною підставою для визначення місця проживання дитини з матір'ю був сумнозвісний Принип 6 Декларації прав дитини.

Моєму відчаю не було краю. Саме того дня - 13 січня 2015 року, я заприсягся, що у цій країні буде покладено край протиправному правозастосуванню Декларації прав дитини, як органами опіки та піклування так і судами України.

Далі був ВССУ і 28 березня 2016 року судді Писана Т.О., Коротун В.М., Нагорняк В.А. відмовили у задоволенні касаційної скарги і підтримали правозастосування Принципу 6 Декларації.

Далі було 3 (три) заяви про перегляд рішення Верховним Судом України. Набуть ніхто в цій країні тричі не подавав до ВСУ на перегляд рішення. Три заяви і три відмови.

Далі було конституційне звернення до Конституційного Суду України щодо Декларації і відмова КСУ.

Нарешті скарги до Європейського суду з прав людини і Суд відкрив провадження і почав комунікацію з Україною.

У комунікації ЕСПЛ також зазначає про практику судів України по Декларації.

Після остаточного прийняття судами України рішення у справі Варі Швець, здавалось би вже нічого не можна зробити. На той час, консультуючи вже сотні батьків в Україні, зрозумів, що потрібно вцілому змінювати систему опіки над дітьми. Так і виникла ГО "Батько МАЄ ПРАВО". ГО продовжило свій наступ на протиправне правозастосування Декларації прав дитини.

2016 рік заява до Уповноваженого ВРУ про вжиття дій на захист порушених прав батьків протиправним правозастосуванням Декларації. Відмова Уповноваженої і подання до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2016 року у справі №826/15335/16 вперше встановлено, що Декларація не є міжнародним договором України. Апеляція підтримує.

Але наступного ж дня 14 грудня 2016 року, ВСУ у справі №6-2445цс16 вбиває всі надії батьків і робить правовий висновок про обов'язковість застосування Принципу 6 Декларації.


ГО "Батько МАЄ ПРАВО" вчергове звертається до МЗС України і змушує міністерство звернутись безпосередньо до ООН. ООН надає Україні повний текст роботи над правками по Декларації, яку було пророблено у 1959 році!!!!.

Виявляється, що Українська РСР ніколи не брала участь у обговоренні Декларації і була однією з 4 країні з 82, які не висловлювали свою згоду з даним політичним актом.

Ніколи не було і не буде офіційного перекладу Декларації на українську мову. І звісно Декларація не є міжнародним договором.

Всі ці документи можна оглянути на старій версії сайту ГО "Батько МАЄ ПРАВО" у розділі Декларація прав дитини

І ось прийшов цей день. ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ.

17 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача СитнікО. М., 
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Яновської О. Г. 
роблять правовий висновок, яким "ховають у домовину минулого" протиправне застосування судовою системою України Декларації прав дитини і її зловісного "Принципу 6", принципу, який покалічив не один десяток тисяч дитячих доль маленьких українців та україночок, принцип, який спотворив життя не одного українського батька, який роками був позбавлений права на свою дитину.

Повний текст Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 р. у справі № 402/428/16-ц 


З вірою у кращу Україну для дітей,
голова ГО Батько МАЄ ПРАВО
Саша Швец (Олександр Швець)



Джерело: https://www.facebook.com/batkomaepravo/posts/2693918170832424?__tn__=K-R
Категорія: ПРАВОВІ НОВИНИ | Додав: egege (30.10.2018) | Автор: адвокат
Переглядів: 5010 | Теги: Декларація прав дитини, Велика Палата ВС. Верховний Суд, місце проживання дитини, розлучення, права дитини | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ФОРМА ВХОДУ
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0
ПОШУК
VIDEO-LEX
КАТЕГОРІЇ
ПРАВОВІ НОВИНИ [176]
Правові події, новини законодавства
ЮРИДИЧНЕ РІВНЕ [80]
Правове життя міста Рівне; його юристи, адвокати, судді, установи
НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ [54]
Наукові та освітні події, новели
ПРАКТИКА ЄСПЛ [41]
Рішення Європейського суду з прав людини; судові прецеденти
ДУМКА ЕКСПЕРТА [96]
Експертний аналіз подій
КОНСУЛЬТАЦІЯ ЮРИСТА [47]
Юридичні консультації, поради адвоката
ЮРИСТИ ШУТКУЮТЬ :-) [15]
Юридичний гумор правників, анекдоти, байки, історії
РІВНЕНЩИНА
ДЕ ТИ?
ТЕГИ
kafedr.at.ua
Інформ строка
Copyright "Web-кафедра права" © 2018 При копіюванні гіперпосилання на сайт kafedr.at.ua ... | Безкоштовний хостинг uCoz