Понеділок, 16.07.2018, 03:58
Вітаю Вас Гість

WEB-КАФЕДРА ПРАВА

СЕРГІЯ ОВЕРЧУКА

ЮРИДИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ. НОВИНИ ПРАВА, НАУКИ ТА ОСВІТИ

Головна » Юридичні новини » ПРАВОВІ НОВИНИ

«Прецедентні» постанови Касаційного кримінального суду ВС: систематизований перелік для практикуючих юристів
«Прецедентні» постанови Касаційного кримінального суду ВС:
 
систематизований перелік для практикуючих юристів 

Важливість рішень Касаційних судів обумовлена зміною статусу Верховного Суду внаслідок судової реформації. Говорити про формування класичної системи прецедентного права в Україні зарано, проте «юридична вага» рішень Верховного Суду впливає на формування нової як судової, так і адвокатської практики в Україні. 

Пропонуємо систематизацію постанов Касаційного кримінального суду, які можуть бути корисні для суддів, адвокатів та прокурорів. Це узагальнення проведено головою Гребінківського районного суду Полтавської області Лесею Федорак.


Кримінальне право

Загальна частина

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій в сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права; 2; дискреційні повноваження суду; //-//;

- Малозначність діянння; Малозначність діяння при грабежі: критерії визначення;

- Такого критерію поділу злочинів як «надзвичайну суспільну небезпечність» кримінальний закон не містить. Згідно ст. 12 КК залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі;

- Визначення злочинної недбалості;

- Критерії необхідної оборони при заподіянні тілесних ушкоджень;

- Критерії необхідної оборони;

- Критерії уявної оборони;

- Критерії крайної необхідності;

- Врахування загальних засад призначення покарання;

- Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки;

- Той факт, що станом на листопад 2016 року трудовий колектив складався з 543 працівників, з яких у зборах колективу взяли участь 48 осіб, не свідчить про нелегітимність таких зборів і не ставить під сумність повноваження зборів трудового колективу в такому складі вирішувати питання про взяття особи на поруки. При цьому, висловлюючи твердження про недостатню кількість працівників трудового колективу, які брали участь у зборах, сторона обвинувачення не надала доказів того, що ті, хто не був присутній на зазначених зборах, заперечували проти такого рішення трудового колективу;

Оголошення обвинуваченого у розшук ухвалою суду через ухилення від явки до суду свідчить, що перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності зупинявся;

З огляду на закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, за відсутності згоди особи на таке звільнення, суд вважає можливим звільнити лише від призначеного покарання;

- Строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи;

- Доказування перебування особи у стані алкогольного сп"яніння під час вчинення злочину;

- Намагання засудженого викликати швидку допомогу після вчинення злочину не свідчить про його намір заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, а визнано судом обставиною, що пом'якшує покарання;

- Правильне поєднання основного та додаткового покарань сприяє послідовному здійсненню принципу його індивідуалізації, більш успішному досягненню цілі виправлення та перевиховання засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів;

-Терміни «явно несправедливе покарання», «індивідуальна ступінь тяжкості вчиненого злочину»; терміни «явно несправедливе покарання», «індивідуальна ступінь тяжкості вчиненого злочину»;

- З огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України, та диспозицію ч.1 ст. 222 КК України, санкція ч.1 ст. 222 КК України в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосовується, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю;

- Застосування ст. 69 КК України;

- Ст. 69-1 КК України;

- Ст. ст. 69, 75 КК України; застосування конфіскації майна тільки при корисливому злочині;

- Ч. 4 ст. 70 КК України Ч. 4 ст. 70 КК УкраїниЧ. 4 ст. 70 КК України;

- Ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України (-ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Застосування ч. 5 ст. 72 КК України у часі;

- Застосування ч. 5 ст. 72 КК України застосування ч. 5 ст. 72 КК України; застосування ч. 5 ст. 72 КК УкраїниПоложення ч. 5 ст. 72 КК України застосовуються у разі попереднього ув’язнення у даному кримінальному провадженні;

- Підстави застосування ст. 75 КК України;

- Обчислення давності виконання вироку;

- Можливе одночасне застосування ст. 75 КК України та Закону України "Про амністію у 2014 році";

- Епізоди злочинної діяльності окремо не кваліфікуються, навіть якщо один вчинений до постановлення попереднього вироку, а інші після (-вирок суду І інстанції; - вирок апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Застосування амністіїзастосування чи незастосування амністії до додаткового покарання є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого належить до його дискреційних повноважень;

- Згідно із  статтею 86 КК амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб (визнаних винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуто судами, але вироки не набрали законної сили), які можуть бути таким законом повністю або частково звільнені від відбування покарання. Вказана норма кримінального закону передбачає застосування амністії саме до осіб, а не до покарання. Однак суд апеляційної інстанції поставив у залежність призначення покарання за сукупністю вироків з можливістю застосування Закону України «Про амністію», що є неприпустимим;

- Визначення судимості;



Особлива частина


При викладенні фабули обвинувачення, не зазначено жодних даних про судимість обвинуваченого за попереднім вироком за вчинення умисного вбивства, отже фабула обвинувачення не містить ознаки об'єктивної сторони злочину, котра давала б суду першої інстанції підстави кваліфікувати дії особи як умисне вбивство, скоєне особою, котра вчинила умисне вбивство (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК);

Примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані виключно до неповнолітнього . Вони застосовуються  ,  не лише за умови вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, а і якщо під час постановлення ухвали про застосування таких заходів, особа перебувала у неповнолітньому віці;

- Погроза вбивством;

- Розмежовуючи поняття «замах на вбивство» та «умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження»; 

- За ч. 2 ст. 121 КК України смерть повинна знаходитися у причинному зв"язку із заподіяними тілесними ушкодженнями;

- Розмежуванння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 119 та ч. 2 ст. 121 КК України;

- Розмежування складів злочинів, передбачених ст. 122 і ст. 128 КК України;

- Конструктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 135 КК УКраїни;

- Ст. 149 КК України;

Суд першої інстанції помилково кваліфікував діяння ОСОБА_2 як замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше сховище. Зокрема, у постановленому вироку суд установив, що злочин було вчинено шляхом вільного доступу на територію подвір'я. За наведених обставин цю територію, навіть якщо вона мала огорожу, не можна вважати сховищем, адже у конкретному випадку її наявність суд фактично визначив як таку, що встановлює лише видимі межі території, а не як сховище;

- конструктивні ознаки крадіжки;

- Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік», відповідно до якого був збільшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відповідно збільшено розмір вартості викраденого майна,не є законом про кримінальну відповідальність, а тому його прийняття  у цьому конкретному випадку не поліпшувало становище  особи, що відповідає рішенню Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року справа №1-3/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі);

- Тамбур квартир відноситься до "інше приміщення" згідно диспозиції ст. 185 КК України;

- Підтвердження позиції ВСУ, що була висловлена щодо викрадення майна, що тимчасово вибуло з володіння власника;

- Кваліфікація грабежу;

- Розбій (-вирок суду І інстанції- ухвала апеляційного суду- постанова касаційного суду);

- Конструктивні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК;

- Оцінка небезпечності насильства при розбої, яке виявляється у погрозі, повинна проводитися не стільки на суб'єктивному сприйнятті небезпечності потерпілим, скільки на об'єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така погроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи;

- Насильство при розбої;

Висновок Великої палати ВС щодо застосування норми права (кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України);

Ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 КК України;

Способи вчинення шахрайства;

- Момент закінчення шахрайства;

Розмежування шахрайства і грабежу;

- Конструктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України;

- Пістолет «ПМР» за своїми конструктивними властивостями хоча і відноситься до гладкоствольної вогнепальної зброї, проте, є пристроєм вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії, а тому не є предметом злочину, передбаченого ст. 263 КК;

У випадку ДТП за участю декількох водіїв, необхідно встановити причинний зв'язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі  кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом;  

- Керування транспортним засобом у стані сп'яніння належить до  характеристики стану свідомості та волі суб'єкта злочину, тобто до внутрішніх характеристик складу злочину, а тому вважати її ознакою об'єктивної сторони складу злочину є недопустимим;

Призначення додаткового покарання за ст. 286 КК України;

-Кваліфікація дій за ст. 289 КК України;

- Відмежування хуліганства від суміжних злочинів;

Наявність за ч. 4 ст. 296 КК України кваліфікуючої ознаки – вчинення дій із застосуванням спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень;

- Критерії визначення офіційного документакритерії визначення офіційного документу;

- Доведення умисної форми вини у випадку службового підроблення є обов"язковим;

- Дія закону в часі за ч. 2 ст. 367 КК України;

-Ст. 368 КК України; ч. 3 ст. 368 КК Україниобставини, що підлягають доказуваннню по обвинуваченню за ст. 368 КК УКраїни;

- Провокація злочину (-вирок суду І інстанції- ухвала апеляційного суду- постанова касаційного суду); постанова касаційного суду;

- Субєкт злочину за ст. 426 КК УКраїни.



Кримінальний процес


- Відкриття матеріалів стороною обвинувачення по НСРД; принцип змагальності; вихід за межі пред"явленого обвинувачення право, а не обов"язок суду (-ухвала апеляційного суду; - постанова касаційного суду);

- Ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не повинна містити висновків про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення;

-Прокурор повинен забезпечити явку свідків;

- Підтвердження повноважень захисника;

За відсутності підтвердження експертним шляхом нездатності особи повною мірою реалізувати свої права внаслідок психічних чи фізичних вад, що є результатом вживання опіоїдів, твердження про необхідність обов'язкової участі захисника на підставі п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК є передчасними;

- Давати пояснення є правом потерпілої особи;

- Обвинувачений, небажаючи скористатися послугами захисника, міг розумно передбачити наслідки своїх дій;

- Орган влади повинен замінити адвоката або примусити його виконувати свої обов"язки;

Зважаючи на те, що на час виконання ст. 290 КПК України, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не містили підпису заступника прокурора Деснянського району м. Києва, у зв'язку з чим, прокурори не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, передбачених ст. 36 КПК України;

- Заміна прокурора у провадженні;

- Оскільки судом ухвалено вирок, а канабіс є наркотичним засобом, обіг якого заборонено, тому суд у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК прийняв обґрунтоване рішення про знищення вказаного речового доказу, а не конфіскацію згідно ст. 96-1 КК; 

- Показання з чужих слів у випадку смерті потерпілого;

- Протокол слідчої дії містить такі подробиці закупки, яких не містить сам відеозапис, у поєднанні з відсутністю основного свідка сторони обвинувачення - закупника, свідчать про наявність розумних сумнівів у достовірності такого доказу, як протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. А оскільки на відезаписі відсутня така процесуальна дія, як належне фіксування шприца виданого закупнику, то цей доказ неможливо перевірити  за результатами вказаної процесуальної дії. Посилання прокурора на належність висновку експерта повною мірою не підтверджують того, що на експертизу потрапив саме той шприц, який був здобутий в ході проведення оперативної закупки;

- Висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп"яніння; складання протоколу огляду місця ДТП;

- для з'ясування питання про те, як неповне фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів вплинуло на законність ухваленого судом рішення, необхідно виходити із «рівня істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права;

-Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами;

- Оперативна закупка проводиться на підставі КПК за постановою прокурора;

- Обвинувачена, проникнувши до помешкання, викрала грошові купюри номіналом по 100 грн  на загальну суму 5100 грн та прикраси, які було визнано речовими доказами. Речові докази, документи, показання потерпілої в силу ч. 2 ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, на підставі яких суд установив наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, в тому числі й вартість прикрас. Підстав не довіряти показанням потерпілої суд не мав, а перевірка повноти розгляду справи не належить до компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на суму коштів, які були предметом злочинного посягання, інкриміновані кваліфікуючі ознаки діяння саме по собі непроведення експертного дослідження, про що зазначають скаржники, не впливає на юридичну оцінку вчиненого кримінального правопорушення;

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.  Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися;

- Сума відшкодування витрат на поховання в межах цивільного позову по ст. 286 КК України;

- По 100 тис. відшкодування моральної шкоди кожному із потерпілих за загибель батька внаслідок порушення ПДР відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості;

- Точний час вчинення злочину не обов"язково зазначати; вартість викраденого встановлено зі слів потерпілого (-вирок суду І інстанції; - ухвала апеляційного суду- постанова касаційного суду);

-Факт внесення відомостей про злочин на підставі даних, які були отримані правоохоронними органами, не є таким, що ставить під сумнів законність проведення досудового розслідування;

- Стягнення судового збору за цивільним позовом із обвинуваченого;

- Витребування слідчим доказів без отримання тимчасового доступу до документів; експерт може звернутися до лікаря за консультаційним висновком згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров"я України №6 від 17.01.1995р. (- вирок суду І інстанції- ухвала апеляційного суду- постанова касаційного суду);

Прокурором не наведено, чому за даних обставин проведення огляду закритого ізольованого приміщення є невідкладним випадком, а відповідно підставою для проведення огляду до внесення відомостей до ЄРДР. Судом обґрунтовано зазначено, що походження вказаного лазерного компакт-диску, невідоме, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про його отримання (вилучення) органами досудового розслідування в установленому КПК порядку. Цей диск був наданий потерпілою 08.05.2015 року, тобто був отриманий органом досудового розслідування без ухвали слідчого судді та без дотримання вимог ч. 1 ст. 100 КПК України. В порушення вимог ст. 290 КПК України, у матеріалах кримінального провадження відсутні протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, виправданому, не зазначено найменування наданих для доступу матеріалів, а тому надані стороною обвинувачення докази являються недопустимими;

-Невідкладність огляду місця події; відсутність необхідності тимчасового доступу до документів у випадку їх добровільної видачі ( -ухвала апеляційного суду-постанова касаційного суду);

 - Для огляду місця події ухвала слідчого судді не потрібна;

Протокол огляду автомобіля був отриманий правоохоронними органами з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки проведений до внесення відомостей до ЄРДР. Крім того, до прибуття слідчого автомобіль вже оглянули працівники Служби безпеки України. Водночас, огляд автомобіля мав би розпочатись після отримання добровільної згоди на огляд власника, а не навпаки;

-  За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими;

- Поверхневий огляд особи; затримання особи;

- Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом в судовому засіданні за участю заставодавця;

- Необхідність проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень (справи «Вергельський проти України» та «Яременко проти України»). Однак місцевий суд, не отримавши результати відповідної перевірки, постановив обвинувальний вирок і лише після вказаного до цього суду надійшов лист-відповідь прокуратури про відсутність підстав для проведення такої перевірки;

- Докази у результаті проведення НСРД є недопустимими, якщо вони отримані у іншому кримінальному провадженні, а в матеріалах даного відсутня ухвала слідчого судді про використання відповідних доказів у даному провадженні згідно ст. 257 КПК;

- оцінка в якості доказів матеріалів НСРД, зокрема, особа, яка брала участь у проведенні зазначеної НСРД, на час його звернення до правоохоронних органів із заявою про вимагання грошей була засуджена вироком від 18 квітня 2012 року за ч. 3  ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, що може свідчити про певну залежність зазначеної особи від правоохоронних органів;

- Законність проведення НСРД підтверджується відповіддю голови Апеляційного суду про те, що слідчим суддею  у даному кримінальному провадженні  були постановлені ухвали  про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи, а також про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, однак, на даний час процесуальні можливості розсекретити дані ухвали втрачені;

Усупереч наведеним вимогам закону, апеляційний суд послався на те, що постанови прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій мали гриф обмеження і не могли бути долучені до матеріалів провадження. Крім того, суд зазначив, що вказані постанови не є доказом у розумінні   ст. 84 КПК України. Проте, апеляційний суд не взяв до уваги, що постанови прокурора та ухвали слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій є правовою підставою для проведення таких дій, у них зазначається уся наявна інформація, одержана в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів. Тобто, саме з цих процесуальних документів суд може дійти висновку, чи були у органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні. Так само не звернув уваги апеляційний суд і на ту обставину, що стосовно особи, яка брала участь у проведенні оперативних закупок у ОСОБА_2, здійснювалося досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що може свідчити про певну залежність зазначеної особи від правоохоронних органів. А також ця особа була безпосередньо знайома з ОСОБА_2, а отже застосування заходів безпеки відносно неї є безпідставним, а наданий з цього приводу доказ (повідомлення про застосування заходів безпеки) є недопустимим, оскільки не передбачений кримінальним процесуальним законом та не містить підстав для прийняття такого рішення;

- підстави продовження кримінального провадження з метою реабілітації; 

 - Апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про проведення позапланової документальної перевірки;

- Адвокат власника майна має право на оскарження ухвали про арешт;

- Відкриття матеріалів стороні захисту;

- Ухвали про об'єднання матеріалів кримінального провадження, про відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування у випадку відмови в затвердженні угоди не входять до переліку судових рішень, які відповідно до вимог ст. 392 КПК можуть бути оскаржені в апеляційному порядку;

- Обов"язкове інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду;

- Згідно КПК України не існує процесуальної дії - пред"явлення обвинувачення; суд може не оглядати речові докази;

- Повідомлення потерпілого про судове засідання;

- Зазначення як обтяжуючої обставини скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що виходить за межі обвинувачення, яке прокурором не було змінено у судах,  погіршує становище засудженого та порушує вимоги ст. 337 КПК;

- Правові наслідки не видалення свідків із зали судового засідання;

- Ч.3 ст. 349 КПК Українипорядок дослідження доказів після зміни обвинувачення; 

- Учасники судового провадження, в тому числі і сторона захисту, не заявляли клопотань про оголошення обвинувального акта в повному обсязі, більше того, головуючий роз'яснив обвинуваченим, суть обвинувачення останні  повідомили, що їм вона зрозуміла, а тому доводи захисників щодо порушення права на захист обвинувачених, з підстав оголошення прокурором короткого змісту обвинувального акту, без погодження з учасниками провадження, безпідставні; не ґрунтуються на вимогах закону і доводи захисників про не дослідження в судовому засіданні речових доказів, оскільки після виконання дій, передбаченнях статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, однак ніхто з учасників судового розгляду не заявляв клопотань про дослідження та огляд речових доказів, речові докази, судом безпосередньо не досліджувались, і при постановленні обвинувального вироку суд на них не посилався.

Норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися;

- Судовий розгляд за ч. 3 ст. 349 КПК України після зміни обвинувачення;

- Не допустиме посилання у вироку на особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження;

- Зазначення судом у обвинувальному вироку іншої дати вчинення злочину, ніж визначено у обвинувальному акті, є виходом за межі обвинувачення;

- У мотивувальній частині вироку повинні бути зазначені формулювання обвинувачення, зокрема, місце вчинення, спосіб, перелік викраденого майна;

- Викладене у вироку формулювання обвинувачення без зазначення мотиву, мети злочину, конкретного місця вчинення, яке повинно включати повну адресу із зазначенням населеного пункту, є неконкретним, що порушує право засудженого на захист;

- Та обставина, що учасники судового розгляду, включаючи прокурора, не прибули у судове засідання після виходу суду з нарадчої кімнати не свідчить, що вирок не був проголошений в установленому законом порядку;

- З урахуванням того, що провадження щодо особи закрито на нереабілітуючих підставах потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства. Не роз'яснення апеляційним судом указаного права щодо пред'явлення потерпілою позову в порядку цивільного судочинства, на думку колегії суддів ВС, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування ухвали суду;

- На обґрунтування визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення особою злочину у стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд послався виключно на те, що засуджений цього факту не заперечував. Жодним чином такі показання засудженого перевірені не були. Зазначене стало підставою для зміни вироку

- Формулюванння обвинуваченння у вироку, зокрема за ч. 2 ст. 121 КК УКраїни;

- Доводи прокурора про незаконність вироку апеляційного суду лише з тієї підстави, що в його резолютивній частині відсутня вказівка на призначення покарання засудженому за кожний злочин окремо та за сукупністю злочинів на підставі положень ч. ч. 1-3 ст. 70 КК, не вказують на наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в контексті ч. 1 ст. 412 КПК;

- Доказ визнано недопустимим, оскільки слідча дія за участі неповнолітнього підозрюваного проведена у відсутність законного представника і захисника;

- Ч. 2 ст. 416 КПК України;

- Перекваліфікувавши діяння на злочин, за яким кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, суд повинен з"ясувати з цього приводу думку потерпілого;

- З системного аналізу статей 44, 506-507, 512 Кримінального процесуального кодексу слідує, що залучення законного представника до участі в процесуальній дії разом із підозрюваним чи обвинуваченим є обов'язковим лише у разі, якщо повнолітню особу, яка має статус підозрюваного чи обвинуваченого, визнано у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.

 




Джерело: https://gr.pl.court.gov.ua/sud1605/pres-centr/news/458369/
Категорія: ПРАВОВІ НОВИНИ | Додав: egege (16.06.2018) | Автор: адвокат
Переглядів: 5776 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ФОРМА ВХОДУ
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
ПОШУК
VIDEO-LEX
КАТЕГОРІЇ
ПРАВОВІ НОВИНИ [150]
Правові події, новини законодавства
ЮРИДИЧНЕ РІВНЕ [79]
Правове життя міста Рівне; його юристи, адвокати, судді, установи
НОВИНИ ОСВІТИ, НАУКИ [51]
Наукові та освітні події, новели
ПРАКТИКА ЄСПЛ [25]
Рішення Європейського суду з прав людини; судові прецеденти
ДУМКА ЕКСПЕРТА [94]
Експертний аналіз подій
КОНСУЛЬТАЦІЯ ЮРИСТА [47]
Юридичні консультації, поради адвоката
ЮРИСТИ ШУТКУЮТЬ :-) [15]
Юридичний гумор правників, анекдоти, байки, історії
РІВНЕНЩИНА
ДЕ ТИ?
ТЕГИ
kafedr.at.ua
Інформ строка
Copyright "Web-кафедра права" © 2018 При копіюванні гіперпосилання на сайт kafedr.at.ua ... | Безкоштовний хостинг uCoz